14
Сен
2015

Исковое заявление о признании увольнения незаконным, восстановлении на работе

Представляю Вашему вниманию образец искового заявления о признании увольнения незаконным, восстановлении на работе, взыскании среднего заработка и компенсации полученного морального вреда.

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

позивач:

Іванов Олександр Олексійович

і.п.н. 2946520499

адреса реєстрації:

вул. Комсомольська, 1

м. Дніпропетровськ, 49000

засоби зв’язку відсутні,

e-mail відсутній

відповідач:

фізична особа-підприємець Корпункова Лілія Іванівна

і.п.н. 2770213941

адреса реєстрації:

пл. Д. Бєдного, 1

м. Дніпропетровськ, 49000

засоби зв’язку невідомі,

e-mail невідомий

Ціна позову: 15525,82

 

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію заподіяної моральної шкоди.

 

Обставини справи.

Позивач Іванов О.О. з 2012 року працював на відповідача фізичну особу-підприємця Корпункову Лідію Іванівну на посаді водія (копія договору додається).

26 січня 2015 року з невідомих причин позивача не було допущено до виконання своїх обов’язків за трудовим договором.

Протягом тривалого часу позивач намагався отримати від відповідача пояснення щодо підстав звільнення, а також отримання трудової книжки та повного грошового розрахунку.

На адресу відповідача було направлено відповідне звернення, але, не отримавши ніякої відповіді, позивач був змушений звернутися до органів внутрішніх справ з відповідною заявою про грубе порушення законодавства про працю (копія заяви додається).

Лише після втручання органів внутрішніх справ позивача було викликано до Жовтневого центру зайнятості, де 17 березня 2015 року було розірвано трудовий договір між позивачем та відповідачем.

Того ж дня позивачем було отримано трудову книжку, в якій зазначено, що його звільнено 23 січня 2015 року в зв’язку з втратою довір’я, п. 2 ст. 41 КЗпП України (копія трудової книжки додається).

Враховуючи протиправні дії відповідача зі звільнення позивача, вважаємо за можливе просити суд визнати звільнення незаконним, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, компенсацію заподіяної моральної шкоди та витрат на правову допомогу через наступне.

Щодо визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі.

Підставою для звільнення позивача стало, як вже зазначалося, положення п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, відповідно до якого крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Але з такою позицією відповідача не можна погодитись, оскільки посада позивача (відповідно до трудового договору – водій автотранспортного засобу) не передбачає безпосереднє обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей.

Інших документів, як-то договір повної матеріальної відповідальності або посадової інструкції, позивач не підписував.

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» Звільнення з підстав втрати довір'я (п.3 ст.41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, – це особи, які одержують їх під звіт, виконання операцій, що пов'язані з таким обслуговуванням цінностей, становить основний зміст трудових обов'язків позивача та виконання працівником указаних дій має відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

До таких осіб позивач не відноситься.

Враховуючи той факт, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм чинного законодавства, то таке звільнення є незаконним.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, зв’язку з незаконним звільненням, позивач повинен бути поновлений на роботі.

Щодо стягнення середнього заробітку.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно до п. 4 Листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового законодавства» відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці", пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Трудовим договором передбачено, що заробітна плата позивача складає 2200,00 грн., графік роботи – понеділок-пятниця з 09 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин.

Враховуючи, що позивача було звільнено у січні 2015 року, то середня заробітна плата буде враховуватись за листопад та грудень 2014 року.

У вказаних місяцях було 43 робочі дні.

Заробітна плата за два місяця становить 2200,00 грн. * 2 = 4400,00 грн.

Таким чином середня заробітна плата становить 4400,00 грн. / 43 = 102,33 грн.

На період звернення до суду час вимушеного прогулу складає 54 робочі дні (5 днів у січні 2015 року, 20 днів у лютому 2015 року, 22 дні у березні 2015 року, 7 днів у квітні 2015 року).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 54 дні * 102,33 грн. = 5525,82 грн.

Вважаємо за можливе просити суд стягнути в якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу 5525,82 грн.

 Щодо стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Пунктом 9 вказаної Постанови встановлено, що розмір моральної (немайнової ) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у його життєвих та ін.

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Не викликає сумнівів, що в результаті порушення трудових прав позивачу була заподіяна певна моральна шкода, що виразилася у стражданнях та переживаннях, а також життєвих незручностях, пов'язаних з неможливістю влаштуватися на роботу, оскільки трудову книжку позивачу було повернуто лише 17 березня 2015 року. Крім того, він був вимушений докладати додаткові зусилля до організації свого життя, звернення до суду за захистом свого права.

З урахуванням характеру та тривалості заподіяних позивачеві страждань, переживань та незручностей, а також характеру дій відповідача, що протягом тривалого часу не здійснював сплату належних йому платежів, вважаємо за необхідне просити суд стягнути 10000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 5 Листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права» Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Ураховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи, висновок суду про стягнення грошового еквівалента моральної шкоди є правильним.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових прав, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Щодо витрат на правову допомогу.

Між позивачем та адвокатом Деміновим О.І. було укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно до умов цього договору Демінов О.І. надає позивачу адвокатські послуги, а позивач сплачує гонорар у розмірі 4000,00 грн. (копія договору додається).

Вказана грошова сума була сплачена адвокату Демінову О.І., що підтверджується квитанцією, копії якої додана до позовної заяви.

Актом виконаних робіт № 1, підписаного позивачем та адвокатом, встановлено, що на виконання умов Договору про надання правової допомоги, адвокатом було затрачено 11 годин (копія акту додається).

За таких умов, вважаємо за можливе просити суд стягнути в якості витрат на правову допомогу з відповідача на користь позивача 4000,00 грн.

 Щодо строку на звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Враховуючи, що позивачу трудову книжку було повернуто лише підчас офіційної реєстрації розірвання трудового договору 17 березня 2015 року у Жовтневому центрі зайнятості, то строк на звернення до суду не пропущений.

Щодо сплати судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються: позивачі – за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 41, 233, 237-1 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»,

ПРОШУ:

 Визнати незаконним звільнення Іванова Олександра Олексійовича з посади водія автотранспортного засобу.

 Стягнути з фізичної особи-підприємця Корпункової Лідії Іванівни на користь Іванова Олександра Олексійовича середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5525 (п’ять тисяч п’ятсот двадцять п’ять) гривень 82 копійки.

 Стягнути з фізичної особи-підприємця Корпункової Лідії Іванівни на користь Іванова Олександра Олексійовича моральну шкоду у розмірі 10000 (десяти тисяч) гривень 00 копійок.

 Стягнути з фізичної особи-підприємця Корпункової Лідії Іванівни на користь Іванова Олександра Олексійовича судові витрати, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

 Допустити до негайно виконання рішення суду в частині поновлення на роботі Іванова Олександра Олексійовича, а також стягнення середнього заробітку за один місяць.

 Додаток:

  1. Копія паспорту та ідентифікаційного коду позивача;
  2. Копія повідомлення про злочин;
  3. Копія трудової книжки;
  4. Копія трудового договору;
  5. Копія договору про надання правової допомоги;
  6. Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;
  7. Копія квитанції;
  8. Копія акту виконаних робіт.

 Цивільний позов, а також додані до нього матеріали, надані суду в двох екземплярах.

 01 квітня 2015 року                                                                        О.І. Демінов

Запись опубликована в рубрике Гражданское право и процесс, Образцы документов с метками , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *